Центр стратегічних комунікацій: Видання «Страна. ua» маскує пропаганду та намагається досягнути ефекту «своїх»

Головна, Україна
Центр стратегічних комунікацій: Видання «Страна. ua» маскує пропаганду та намагається досягнути ефекту «своїх»

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки проаналізував три пропагандистські наративи, які останнім часом висвітлювало видання «Страна. ua» та показав, як воно за допомогою певних дій намагається досягти ефекту «своїх». 

За даними Центру, видання останнім часом висвітлювала три пропагандистські наративи, а саме:

  1. Легітимізація «російського» Криму;
  2. Підтримка антиукраїнської риторики Мінська;
  3. Дискредитація української армії.

Також Центр в усіх матеріалах знайшов «перебільшення, пересмикування, відверту підтримку однієї зі сторін, висвітлювання незначних події та явищ як глобальних тенденцій». 

Центр дійшов висновку, що висвітлюючи тему визнання США геноциду вірменів у Туреччині – теми, яка начебто безпосередньо не зачіпає Україну – «Страна. ua» активно просуває антиукраїнські наративи.

Про Крим

Зокрема, видання екстраполювало геополітичну ситуацію на український контекст, не називаючи Крим «російським», натомість повідомляючи, що в країні, яка розглядається Україною як союзник щодо питання Криму, нібито можуть визнати його таким.

На думку Центру, такі дії створюють враження, ніби:

  1. Україна втрачає союзників;
  2. питання приналежності Криму хитке, воно може бути переглянутим на світовій арені.

«Такий ефект досягається не прямою брехнею, а шляхом добірки фактів, замовчування й підміною понять», – повідомляє Центр.

Також аналітики виокремили три новинних повідомлення, опублікованих на сайті наприкінці квітня — початку травня:

«Жартівлива фраза у заголовку першої статті навряд чи доречна, коли мова йде про геноцид. Однак самі матеріали можуть видатись цілком серйозним аналізом. Якщо не враховувати, що їхні автори перебільшили та драматизували ситуацію. У намірі визнати Крим російським насправді йдеться про позицію проросійської партії Vatan, яка не має впливу на політичне життя в Туреччині, отримуючи на виборах десяті долі відсотка. Цей факт сайт замовчує. І не наводить офіційної позиції Туреччини з питання Криму», – пише Центр.

Підтримка атиукраїнської риторики офіційного Мінська

На думку аналітиків Центру, ще одним прикладом маніпуляцій є висвітлення ситуації довкола Романа Протасевича. Сайт публікував повідомлення, що збігаються з офіційною позицією Білорусі: захоплення Протасевича не було сплановано, це суто випадковість; він зізнається у вчинених злочинах без тиску; на фронті він був не в якості журналіста, а як боєць одного з добробатів. 

Підводячи підсумки, видання стверджує що «Протасевич розповів усі таємниці опозиційного руху, який, за його словами, є просто найманою агентурою Варшави та Вільнюса. Опозиціонер заявляє, що в руки білоруській владі його здали свої. З його зізнань вимальовується картина, що режиму протистоїть не група моральних авторитетів або революційних романтиків, які борються за демократію, а купка меркантильних циніків, які поводяться як павуки в банці».

Матеріал не містить жодного слова про практику систематичного застосування тортур у Білорусі проти політичних дисидентів, а також про традицію вибивати потрібні свідчення на камеру.

«Таким чином, не говорячи про це прямо, Страна вибілює режим Лукашенка, який зайняв ворожу позицію щодо України, і представляє українську позицію як необґрунтовану, лицемірну й непослідовну», – вважає Центр.

Дискредитація української армії

Аналізуючи матеріали «Страна. ua» щодо російської військової агресії Центр прийшов до висновку, що видання поширює наратив про «нібито Україна сама винна у конфлікті, розпалює його, довела до точки неповернення; українська армія вбиває дітей; Захід її покинув. І нарешті, конфлікт наполегливо пов’язується з ультраправими».

Серед конкретних прикладів Центр наводить:

Центр звертає увагу, що сайт дотримується загальноприйнятої в Україні практики брати в лапки «ДНР» і «ЛНР», додавати до них «так звані», а Росія подекуди навіть може бути названа «агресором».

«Крім того, негативна інформація йде упереміш з нейтральними новинами (але ніколи з позитивними про українську армію). Таким чином досягається ефект «своїх». Не надто уважний читач сприймає такі повідомлення, як внутрішньо-українську (соціально прийнятну) позицію. Однак це оманливі маркери, адже головними мовниками про війну на Сході, її інтерпретаторами виступають російські політики та «експерти» або представники «народних республік». Зокрема загибель хлопчика «розслідується» з посиланням на тих, хто звинувачує українську армію в навмисній провокації з метою розпалювання війни», – пише Центр.

На думку аналітиків, уникаючи прямих звинувачень на адресу України, які б зчитувалися як зовнішні й однозначно ворожі, через що мали б обмежений вплив і звужували аудиторію, «Страна. ua» за допомогою малопомітних маніпуляцій представляє позицію агресора як обґрунтовану, а позицію України – як «специфічну» (читай: неправдиву).

«Читаємо: «Украинские власти и Верховная Рада по-своему отреагировали на смерть 4-летнего мальчика Владика Дмитриева на неподконтрольной территории Донбасса, в гибели которого в «ДНР» и в России обвиняют Украину. Украинская сторона эти обвинения отвергает. В парламенте зарегистрирован проект постановления о почтении памяти детей, которые погибли «вследствие вооружённой агрессии Российской Федерации». Текст документа пока не опубликован, но его название говорит само за себя. Напомним, гостивший у бабушки под Донецком четырёхлетний мальчик погиб при срабатывании взрывного устройства, которое могло быть сброшено с беспилотника».

Центр вважає, що на прикладі цього повідомлення видно, що позиція агресора представлена як основна, Україна їй заперечує, начебто не маючи для цього достатньо аргументів.

Центр нагадав, що немає жодних доказів смерті хлопчика від вибухового пристрою з українського безпілотника. Українська армія не запускала дрон у напрямку Олександрівського, де загинула дитина. Крім того, в цій місцевості розміщені російські РЕБ (системи радіоелектронної боротьби), відтак український дрон ніяк не міг туди долетіти.

«Насправді, це була кількарівнева інформаційна операція з дискредитації України та української армії. Ми свого часу спільно з громадськими організаціями пояснювали, як вона була проведена. Наведені прийоми дезінформації показують, як ненав’язливо і навіть непомітно можуть транслюватися відверто ворожі наративи», – додав Центр.

Центр підкреслив, що «наведені прийоми дезінформації показують, як ненав’язливо і навіть непомітно можуть транслюватися відверто ворожі наративи».

У березні 2021 року для протидії російській дезінформації та пропаганді в Україні створили два спеціальні органи.

Зокрема, на базі РНБО створений ще один орган під назвою Міжнародний центр протидії дезінформації. 2 квітня президент Володимир Зеленський підписав указ про призначення Поліни Лисенко керівником Міжнародного центру протидії дезінформації.

У складі Мінкульту створений Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Очолила Центр Любов Цибульська, яка була керівницею групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру.

Залишити відповідь